Роберт Луїс Стівенсон (також іноді Роберт Луїс Белфор Стівенсон; англ. Robert Louis Balfour Stevenson) — шотландський письменник. Здобув світову славу завдяки роману «Острів скарбів», який є класичним зразком пригодницької літератури. Також є автором гостросюжетних романів («Викрадений», «Корабельна катастрофа», «Володар Баллантре», «Катріона») та численних оповідань. Автор історичних романів («Чорна стріла», «Принц Отто» тощо), психологічних повістей тощо.
Роберт Луїс Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в Единбурзі — політичному й культурному центрі Шотландії. Звідси й основна тема більшості його творів — Шотландія, її історія та герої.
Роберт народився в сім'ї інженера, за материнською лінією належав до стародавнього роду Белфурів. Його дід і батько будували хвилерізи та маяки. При хрещенні одержав ім'я Роберт Льюїс Белфур, але в зрілому віці відмовився від нього, змінивши прізвище на Стівенсон.
Роберт був єдиною дитиною в сім'ї. Виховували його в строгому релігійному дусі. На третьому році життя переніс тяжку хворобу бронхів, наслідки якої мучили його потім усе життя і призвели до ранньої смерті. У віці 17-ти років вступив до Единбурзького університету, де отримав юридичну освіту. Вперше в літературі ім'я Стівенсона з'явилось 1866 року.
У 1873 році він став професійним письменником. Найвідоміший його роман «Острів скарбів», що його видали окремим виданням у 1883 році, приніс автору широкий успіх.
А все почалося із забави. Як розповідав сам Стівенсон:
Одного разу я накреслив карту острова; вона була старанно і красиво розфарбована. Я назвав свій витвір „Островом скарбів“. Я чув, що існують люди, для яких карти нічого не значать, але не можу собі цього уявити! Назви, обриси лісів, напрямок доріг і річок, доісторичні сліди людини;— от невичерпне джерело для всякого, у кого є очі і хоч на гріш уяви. Коли я спрямував замислений погляд на карту свого Острова, то серед придуманих лісів заворушилися герої моєї майбутньої книги. Засмаглі обличчя їх і блискуча зброя висувалися із найнесподіваніших місць; вони снували туди і сюди, боролися і шукали скарби на декількох квадратних дюймах щільного паперу…
У читацькій пам'яті Р. Л. Стівенсон нерідко виявляється автором однієї книги — «Острів скарбів». Тим часом складні вузли багатьох літературних проблем на англійському ґрунті сходяться як колись, так і тепер до творчості Стівенсона. І коли письменник Ґрем Ґрін ставить його ім'я в ряд найвпливовіших своїх учителів — це не просто жест. Щоб зрозуміти велич Стівенсона, треба згадати про нього як про автора багатьох інших книг і ретельно розібрати очевидну романтику, що так виразно виділила його творчість. «Подорож усередину країни» чи шляхові нариси Стівенсона про його подорож по Франції розпочинають традицію, що втілилася пізніше в книгах Джерома К. Джерома «Дозвільні думки ледаря», «Троє в одному човні», де подорож підмінюється стандартною «прогулянкою» і де нібито сам собою виявляється ідіотизм обивательського побуту.
Інша знаменита робота Стівенсона, «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда», вийшла в 1886 році.
Третя значна робота письменника, «Володар Баллантре», написана під час подорожі Південними морями на борту яхти «Каско». «Володаря Баллантре» можна назвати шотландським варіантом «Братів Карамазових», не в розумінні впливу, а тому, що Стівенсон сам дійшов до тієї ж ідеї — через розпад стародавньої родини показати поворот у національній історії. Два брати, чиї відносини, крім відмінності темпераментів, до крайності ускладнені і боротьбою політичною, і боротьбою за право успадкування. Старший став учасником заколоту 1745 року — останньої спроби шотландців відокремитися від Англії. Тим часом молодший залишився вдома, заволодівши маєтком та нареченою брата.
Письменник з дитинства хворів на туберкульоз. Лікарі порадили йому змінити клімат. Спочатку він збирався оселитися в Австралії, але клімат Самоа визнали для нього набагато кориснішим. У результаті подружжя Стівенсонів, всього за 200 фунтів стерлінгів, придбало 126 гектарів землі в горах за 5 кілометрів від столиці Західного Самоа — Апії.
У грудні 1889 р. Роберт Стівенсон і його дружина Фанні прибули на Самоа на борту шхуни «Екватор». Вони оселились на острові Уполу. Незабаром тут, неподалік міста Апіа, побудували віллу Вайліма — грандіозну на той час для Самоа будівлю. Насправді це був звичайний європейський будинок, але для тубільців, що звикли жити в пальмових хатинках з критим листям дахами, він здавався на рідкість розкішним. Нові поселенці привезли із собою все, щоб зробити життя в цьому дикуватому місці максимально комфортним, — книги і меблі, ліки й іграшки для дітей, навіть музичну скриньку. Тубільці боялися її як вогню, думаючи, що в ній живуть злі привиди.
Улюбленим місцем письменника, крім робочого кабінету і бібліотеки, став зал із каміном. Стівенсон не уявляв життя без каміну, хоча тут він був непотрібний. Температура на Самоа рідко опускається нижче +20 °C. Так чи інакше, але дотепер Вайліма залишається на Самоа єдиним будинком з каміном.
Незважаючи на благодатну атмосферу, Стівенсон не написав на Самоа жодної серйозної книги. Століття романтизму закінчилося. Саме в цей час йшов активний розподіл Полінезії між Британією, Америкою і Німеччиною. Письменник включився в боротьбу за права місцевого населення й отримав на цій ниві славу серед аборигенів. Він став національним героєм Самоа. З тих пір його ім'ям на Західному Самоа називають готелі і вулиці, ресторани і кафе.
Романи
Оповідання
Балади