Сальє М.О.

Михайло Олександрович Сальє - член Спілки письменників СРСР, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту Сходознавства АН Узбецької РСР; радянський сходознавець і філолог, володів трьома європейськими та трьома східними мовами.

М. О. Сальє був учнем радянського арабіста, академіка І. Ю. Крачковського. Найбільшою популярністю користується його повний переклад (у 8 томах) арабських казок «Тисяча і одна ніч», який почав виходити за активної підтримки О. М. Горького (1928—1938; друге видання — 1957—1960). Це була, за словами академіка І. Ю. Крачковського, праця життя М. О. Сальє, «що склав велику заслугу його не лише перед арабістикою, а й російською культурою взагалі».

Раннє дитинство провів у родині діда, відомого на той час лікаря, професора Володимира Адольфовича Штанге. Родова травма призвела до серйозних порушень опорно-рухового апарату, через що Михайло не міг нормально ходити. Тому сім'я вирішила підготувати його до інтелектуальної професії, і він почав активно вивчати іноземні мови — французьку, німецьку, англійську. 1926 року закінчив Східний факультет Ленінградського університету.

Визначною перекладацькою роботою стали казки «Тисяча і одна ніч» — єдиний повний переклад цієї пам'ятки арабської культури, здійснений російською мовою з оригіналу. Перший том казок був випущений видавництвом «Academia» у 1929 році, останній, восьмий, побачив світ у 1939 році.

М. О. Сальє також займався перекладами з європейських мов. У тому числі йому належить відомий переклад повісті «Троє в човні, за винятком собаки» Джерома Клапки Джерома, роману «Таємничий острів» Жюля Верна. У 1934 році був прийнятий до Спілки письменників СРСР.

1939 року переїхав до Ташкента, і вся подальша його діяльність була пов'язана з Узбецьким відділенням АН СРСР. Брав участь у колективній роботі над перекладом «Канону лікарської науки» Ібн Сіни (Авіценни). М. О. Сальє переклав «Бабур-наме» - записки засновника імперії Великих Моголів Бабура та «Пам'ятники минулих поколінь» Біруні.

У 1939-1944 роках працював бібліотекарем Державної публічної бібліотеки імені Алішера Навої. З 1944 - науковий співробітник Інституту сходознавства АН УзРСР. 1945 року захистив кандидатську дисертацію.