Догляд за кімнатними рослинами. Практичні поради любителям квітів - Воронцов В.В. 2002 Скарби сарматських вождів та стародавні міста Поволжя - Булатова Н.М., Дворніченко В.В., інш 1989 Твори в 2 томах - Ярослав Гашек 1983

Велика технічна енциклопедія (рос. Большая техническая энциклопедия)

Серія книг, що складається з 26 томів, випущених в період з 1927 по 1934 рік. У 1935 році, був закінчений додатковий том, та у 1936 був підписаний до друку. Енциклопедія підсумовує і узагальнює всю колосальну масу технічних знань на той час. Включає в себе всі галузі науки і техніки. У фундаментальних досі актуальна і в наш час, і звичайно є суспільним надбанням. Є унікальним виданням часів СРСР (до складу якого входила Україна). Україномовної версії не існувало.

Технічна енциклопедія видавалась в 1927—1934 роках видавництвом «Акционерное Общество Советская энциклопедия» (Москва), пізніше стало Державним Словниково-енциклопедичним видавництвом «Советская Энциклопедия». Головний редактор Л. К. Мартенс.

1-й том вийшов 1 січня 1928 р. Разом з Енциклопедією випускався «Справочник Физических Химических и Технологических величин вышедший в 8-ти томах». Перший том довідника вийшов в 1927 році.

26 томів, близько 6000 статей, близько 5000 ілюстрацій. В 1936—1938 рр. були випущені додаткові том і предметний покажчик.

Початковий тираж: 21000 — 1 січня 1928 р. Додатковий тираж (першого тому) 10000 екз. вийшов 15 листопада 1929 р. Останній 26 том був віддрукований тиражем 30500 екз.

Додатковий том має 1360 ілюстрацій та 6 вкладок до статей. Він був віддрукований початковим тиражем 26300 екз.

Ця Технічна енциклопедія — єдине такого великого обсягу видання російською мовою в колишньому СРСР.

Перелік томів

Нумерація і зміст матеріалів в томах:

№ Том Назва Рік видання

  • 1 А — Аэродинамика 1928
  • 2 Аэродинамика — Бумажное производство. 1928
  • 3 Бумажный брак — Водорода перекись. 1928
  • 4 Водородные ионы — Газовые двигатели.
  • 5 Газовые ткани — Графическая статика. 1929
  • 6 Графические методы — Доменная печь.
  • 7 Доменное производство — Жидкий воздух. 1929
  • 8 Жидкий уголь — Изоляционные электротехнические материалы.
  • 9 Изомерия — Катапульта.
  • 10 Кататермометр — Копалы.
  • 11 Копёр — Леса и подмости.
  • 12 Леса сорта — Метиловый алкоголь. 1932
  • 13 Метиловый фиолетовый — Мышьяк.
  • 14 Мышьяка соединения — Оливин.
  • 15 Оливковое дерево — Патентное право
  • 16 Патока — Подвижные мосты
  • 17 Подводные лодки — Производство овощей
  • 18 Прокатка — Размотка пряжи
  • 19 Разработка полезных ископаемых — Ряжи
  • 20 Сады-города — Сита 1933
  • 21 Ситовейка — Стеариновая кислота 1933
  • 22 Стеариновое производство — Теплопередача 1934
  • 23 Теплопроводность — Труба 1934
  • 24 Труболитейное дело — Фильтры
  • 25 Фитопатология — Шарнирные направляющие механизмы
  • 26 Шаровые и трубные мельницы — Ящичное производство

Додатковий том

  • 27 Авиационные двигатели — Яркость 1936

Мартенс Л.К.

Людвіг Карлович Мартенс (Ludwig Christian Alexander Karl Martens) — радянський дипломат та інженер.

Людвіг Мартенс народився 1 січня 1875 року в Бахмуті Катеринославської губернії на півдні Російської імперії (нинішня Україна). Батько Людвіга, промисловець німецького походження на ім'я Карл Густав Адольф Мартенс, був власником металургійного заводу в Курську, Росія. У сім’ї було п’ятеро синів і дві дочки. Двоє з них, Людвіг і Ольга, стали професійними революціонерами.

У 1893 році Мартенс закінчив Курське реальне училище і вступив до Санкт-Петербурзького державного технологічного інституту, який закінчив і став інженером-механіком.

Вільно володів англійською, німецькою, французькою та російською мовами.

Мартенс був членом Вищої ради народного господарства і головою «Головметалу» (державної організації, що об’єднує всі металургійні підприємства радянської Росії). На цій посаді Мартенс розпочав роботи з розробки Курської магнітної аномалії, найбільшого родовища залізної руди в Росії.

У 1924−26 роках Мартенс працював першим головою Комітету з винахідництва Вищої ради народного господарства (Комітет по делам Изобретений; радянський аналог Західного патентного відомства). У 1925 році він опублікував монографію «Про вібрацію поршневих двигунів».

У 1926−1936 роках Мартенс працював керівником Науково-дослідницького інституту дизелебудування в Ленінграді. Він був автором дизеля Н-2 (також відомого як двигун Мартенса), призначеного як авіаційний двигун. Новим елементом дизеля було те, що 12-циліндровий поршневий двигун наддувався 6-циліндровим поршневим повітряним компресором. Дизель був випробуваний у 1932 році.

У 1927−41 роках був головним редактором Технічної енциклопедії. В 1927—1941 також головний редактор «Технічної енциклопедії».

Добір за параметрами