Малик В.К.

Малик Володимир Кирилович (справжнє прізвище — Сиченко) — український письменник, автор пригодницьких та історичних творів. Багато його творів перекладено іноземними мовами. За романи «Посол Урус-шайтана», «Шовковий шнурок» та «Князь Кий» Малик був відзначений літературною премією імені Лесі Українки 1983 року.

Після війни Володимир Кирилович працював у Ясногородській середній школі. Закінчивши заочно університет у 1950 році, молодий учитель переїхав з Київщини на Полтавщину, до міста Лубни 1953[3] року через переслідування МВС. Саме тут, у цьому історичному місті, найбільше захотілося Володимирові Малику своїми творами наблизити події далекого і героїчного минулого до сучасників, розповісти про народних звитяжців, людей особливого героїзму. Володимир Малик глибоко знайомився з історичною літературою, засиджувався в архівах, виїжджав на місця, де колись жили його майбутні герої. На Поділля, в гості до нащадків Кармалюка. В Карпати, до спадкоємців Довбушевих традицій, збирав народні перекази. І почали одна за одною виходити з-під його пера казки-легенди для молодших читачів «Чарівний перстень», «Месник із лісу», «Воєвода Дмитро», «Микита Кожум'яка», «Червона троянда».

У літературному доробку письменника є відомі пригодницькі повісті для читачів середнього шкільного віку, а саме: «Чорний екватор», «Двоє над прірвою», «Слід веде до моря», «Новачок», «Дві перемоги».

Найбільше Володимира Малика знають як автора історичних романів. Серед них найпопулярніші тетралогія «Таємний посол» (до якого входять романи «Посол Урус-шайтана» (1968 р.), «Фірман султана» (1969 р.), «Чорний вершник» (1976 р.) і «Шовковий шнурок» (1977 р.)., романи «Князь Кий» (1982 р.), «Чумацький шлях», «Горить свіча», «Черлені щити» (1985 р.) та останній роман «Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім».

Малик відомий і як літературний критик.[4] Його перу належить низка рецензій на твори українських прозаїків. У творчій спадщині В. Малика є добротна книжка — літературно-критичний нарис «Олесь Донченко» (1971 р.). Це видання присвячене життю та творчості старшого побратима та земляка В. Малика, одному з фундаторів української літератури для дітей Олександру Донченку, який тривалий час жив і працював у Лубнах на Полтавщині (куди 1953 року переїхав з Київщини Володимир Малик).

У житті письменник був чесною, скромною та доброю людиною. Багатьом початківцям допомагав порадами, вивів на широкий літературний шлях. Все своє життя письменник прожив гідно, у великих творчих та плідних трудах. Тематика творів Володимира Малика досить різноманітна. Так, у повісті «Чорний екватор» (1960 р.) розповідається про повстання народу Кенії проти англійських колонізаторів у 1952—1956 роках, повість «Слід веде до моря» (1975 р.) присвячена сучасній школі, а повість «Двоє над прірвою» (1983 р.) — боротьбі радянської молоді проти нацистів в роки Другої світової війни.