Автор повісті для дітей та юнацтва «Хай славиться Русь» (1965) та історичного роману «Володимир Мономах» (1992), де зображено події часів Київської Русі.
Написав повісті «Ой гук, мати, гук» (1972) і «Ріки виходять з берегів» (1985; обидві – у співавторстві з Петром Сиченком), роман «Дике поле» (1988) присвячені гайдамацькому рухові.
Тему боротьби українського народу проти соціального та національного гноблення в 16–17 ст. розвинув у романах «Северин Наливайко» (1978), «Максим Кривоніс» (1983), «Мартин Пушкар» (1987), «Іван Сірко» (1992), повісті «Золота галера» (1989).
Видав посібники «Цікава історія (Стародавній Схід)» (1965), «Цікава історія» (1969) та ін.
Одна за одною виходять його книжки для дітей:
«Найсмачніше яблуко» (1963),
«Куди-куди» (1970),
«Подякуйте землі» (1974), що засвідчили своєрідний талант письменника і вчителя, його вміння узагальнювати важливі життєві істини й доносити їх до дітей.
Яскравим поетичним словом вилився поетичний дар Петра Сиченка у збірці віршів «Осіння зав'язь» (1984). Також побачили світ його поетичні збірки Відлуння" (1990) та «Полинова моя печаль» (1995).
У співавторстві з Віталієм Кулаковським — двоюрідним братом по матері — написав повісті, присвячені Коліївщині: «Ой, гук, мати, гук» (1972) і «Ріки виходять з берегів» (1985).
У романі «Фронт через серце» (1984) йдеться про героїчні події Другої світової війни, повість «Третій іде по сліду» (1992) присвячена діяльності українського підпілля в 1941—1943 роках.
Уже після смерті письменника побачив світ його роман «Вітер з Холодного Яру» (2008), що став вершиною творчості автора. Також окремі неопубліковані раніше твори Петра Сиченка надруковані в антології «Літературна Макарівщина».