Кнейпп С

Себастьян Кнейпп (також зустрічається написання Кнейп, Кнайп і Кнайпп, нім. Sebastian Kneipp) - німецький католицький священик, який прославився своєю методикою водолікування.

Працював ткачем, у 21 рік почав вивчати богослов'я і став парафіяльним священиком у Верісхофені. У 1848 році захворів на туберкульоз, що змусило його вдатися до водолікування, яке він потім став використовувати і для лікування інших хворих і виробив у цій галузі свою систему.

Юнак почав студіювати медичну літературу. Серед інших праць йому в 1849 році потрапив трактат відомого на той час лікаря Христофа Вільгельма Гуфеланда «Мистецтво продовження людського життя», і Кнейпп почав застосовувати водні процедури на собі. Найбільшого успіху він досяг купанням в по-зимовому холодному Дунаї. Кнейпп, що виліковується (на той час стипендіат мюнхенського Георгіаніуму) надихнув займатися водними процедурами одного студента, який страждає на хворобу легень. Кнейп почав регулярно купатися в Дунаї, навіть у холодну пору року. Незабаром він відчув себе значно краще, а за кілька років лікарі з подивом констатували, що Себастьян практично здоровий.

Після недовгої діяльності в якості капелана третього рангу в Бібербасі при Аугсбурзі Кнейпп в 1854 в Босі при Меммінгені отримав почесне ім'я «Cholerakaplan» за те, що він безстрашно брав участь у догляді за хворими на холеру. Цього ж року його перевели до Аугсбурга, і він отримав там свою першу догану за незаконне зайняття нетрадиційною медициною. У 1855 році було призначено на пост духовника (сповідника) монастиря домініканок у Верісхофені. Кнейпп працював у монастирській школі дівчаток, викладав у Верісхофені та Тюркхаймі, заснував школи, реформував монастирське сільське господарство, писав трактати про землеробство та бджільництво, консультував селян, збирав та перевіряв дію лікувальних трав. Монастирська кухня стала на багато років купальною, в якій Кнейпп відчував на собі обливання та ванни. У 1889 році він створив купальню (нім. Badeanstalt) з безліччю штучних водойм: басейнів, ванн, доріжок, заповнених водою. Там працювали професійні дипломовані лікарі, які обстежували пацієнтів, ставили їм діагнози та призначали лікування за системою Кнейпп. Крім купання, він ввів обгортання, розтирання, обливання, компреси, ванни для ніг, ходіння по росі тощо. Загалом його система містила близько двохсот процедур.

Не маючи жодних теоретичних напрацювань, Кнейпп розвивав систему водолікування з щаблів точно розрахованих температурних та водяних подразників, які викликають сильні зміни у розподілі крові як у здорових, так і у хворих. Він перевіряв точну реакцію тих, хто приймає лікування, і затверджував після цього план терапії. Багато разів він змінював свою систему у бік пом'якшення. Зі простого лікування холодною водою (Kaltwasserkur) за три десятиліття виникла диференційована гідротерапія. До цього додалися застосування лікувальних трав для додавання у ванну, чай або питний тур та певні схеми харчування для простих селян. Терапія і профілактика були йому рівнозначні: «Що лікує хвороби, може зберегти здоров'я».

Він не робив поділу між пастирською діяльністю та терапією. Багато його успішних лікування важких хвороб, можливо, зміцнювалися вірою. Він часто радився з лікарями. На популярний лад робив він доповіді про свою думку на лікування та хвороби, пізніше писав про це книги (1886 «Моє водяне лікування», 1889 «Так ви повинні жити», 1891 «Поради щодо догляду за дітьми у здорових та хворих днях», « Порадник для хворих та здорових»). Поїздки з доповідями різними країнами Європи, пожертвування вдячних пацієнтів та книги принесли значний дохід. Майже 1 млн нім. марок пожертвував Кнейп для благодійних цілей. Він сам жив аскетично просто і не використав нічого з прибутків для себе. В останні десять років свого життя Кнейп був однією з найвідоміших особистостей Європи. Десятки тисяч тих, хто шукає здоров'я з багатьох країн і всіх верств суспільства, стікалися у Верісхофен, який із селянської садиби перетворився на лікарню і отримав власний залізничний вузол.

Не все було так просто, як могло здатися. В 1886 вийшла замітка окружного лікаря про шкоду водолікування. Кнейп довелося виправдовуватися перед судом і духовним начальством. Але справедливість перемогла, Кнейпп був виправданий. У 1881 році він отримав посаду місцевого священика, в 1893 був проголошений папським таємним скарбником. Папа Лев XIII прийняв його у 1894 році на особистій аудієнції. До самої смерті Кнейпп займав свій духовний піст і присвячував себе хворим людям. Він залишив цей світ 17.06.1897 у Верісхофені. 1894 року двадцять п'ять лікарів з Верісхофена організували Товариство Кнейпівських лікарів. Сьогодні у Німеччині майже 1000 лікарів перебувають у цьому суспільстві.