Гоноровський Й.С.

Йосип Семенович Гоноровский - радянський інженер, радіотехнік, доктор технічних наук (1941), професор (1941), заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1958), лауреат Державної премії СРСР (1988), творець першого в СРСР досвідченого передавача для речей застосуванням частотної модуляції.

Народився 1 травня 1907 року в Одесі, Російська імперія. 1929 року закінчив до Одеського інституту інженерів зв'язку.

У 1930-х роках викладав у Ленінградському електротехнічному інституті зв'язку, спочатку на посаді доцента, а потім завідувача кафедри радіопередаючих пристроїв. Брав активну участь у розробці систем телекомунікації. За результатами цих робіт написав монографії «Довгохвильові радіопередавачі» (1933) та «Проектування RCL-радіопередавачів» (1935).

В 1938 захистив кандидатську дисертацію, в 1941 - докторську дисертацію, в тому ж йому було присвоєно вчене звання професора.

З початком Великої Вітчизняної війни був включений до групи фахівців, яка опікувалась питаннями радіоелектронної боротьби з німецькими засобами радіомовлення. Йому було надано звання військовий інженер 3 рангу.

Зі спогадів Гоноровського:

«Під час війни я… займався радіоелектронною боротьбою… у радіомовному діапазоні… Група, яка працювала зі мною,… ловила випромінювання німецької мовної станції та виділяла несучу частоту у первозданному вигляді. Німецькі антифашисти допомагали нам вносити в передачу інший текст найчистішою німецькою мовою ..., веде Геббельс пропагандистську мову, і тут вриваються нові фрази, вкрай образливі для Гітлера, та й самого Геббельса».

У грудні 1946 року його було призначено начальником лабораторії передавальних пристроїв у ЦНДІ-108. Керував роботами зі створення синхротрона як генератор надвисоких частот. Лабораторія Гоноровського вела організаційні роботи для досвідченого мовлення на УКХ із застосуванням частотної модуляції. З цих питань написав цикл наукових праць: монографії «Частотна модуляція та її застосування» (1948) та «Радіосигнали та перехідні явища в радіоланцюгах» (1954). Ці його роботи з формування та передачі ЧС-сигналів сприяли освоєнню цієї проблематики та надовго стали визначальними для фахівців у зазначеній галузі.

У 1946 році в Московському авіаційному інституті (МАІ) було створено радіотехнічний факультет для підготовки фахівців у галузі авіаційної радіоелектроніки. Гоноровський став одним із засновників факультету та його подальше життя та діяльність були пов'язані з МАІ.

Серед його учнів п'ятеро людей стали докторами наук і більше тридцяти кандидатами наук. Одним із його учнів був Борис Бункін, згодом відомий вчений у галузі радіоелектронних систем, двічі Герой Соціалістичної Праці, академік.

Бібліографія

Гоноровський автор підручника «Радіотехнічні ланцюги та сигнали», який витримав п'ять видань, перекладено англійською та іспанською мовами, і включений до серії «Класики вітчизняної науки» (1988 року цей підручник був удостоєний Державної премії СРСР)

Гоноровський займався редакторською діяльністю як член редакційної ради видавництва «Радянське радіо» та редколегії журналу «Радіотехніка та електроніка».