Гессе Г

Герман Гессе (нім. Hermann Hesse) — німецький письменник, філософ, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури 1946 року.

Найвідоміші твори: «Степовий вовк» (Der Steppenwolf), «Гра в бісер» (Das Glasperlenspiel).

Мати Германа Гессе була дочкою вюртемберського місіонера, а його батько - місіонером з балтійських німців, тому за правом народження Гессе був громадянином Російської імперії. З 1883 до 1890 рр., а також знову з 1924 р. він був громадянином Швейцарії, між цими періодами — громадянином Вюртемберга.

В Україні письменника вивчають у загальноосвітніх навчальних закладах в 11 класі та у вищих навчальних закладах — в обов'язковій програмі курсу зарубіжної літератури.

Романтизм та автобіографічність

Для творчості Гессе, особливо раннього, характерні риси романтизму. У його перших творах відчувається дуже сильний вплив таких німецьких класиків, як Гете, Шиллер, Новаліс та ін. Сучасники називали Петера Каменцинда новим Вертером, а друг і біограф письменника Уґо Баль писав у 1927 році: «Герман Гессе — останній лицар блискучої когорти романтизму». Теми й образи, властиві цьому напрямкові літератури, помітні впродовж всієї його творчості — герой протиставлений навколишньому середовищу; тема мандрів, утечі від суспільства та пошуків себе.

Іншою яскраво вираженою особливістю творів Гессе є крайня автобіографічність. Багато героїв мали реальних прототипів у житті, як, наприклад, магістр Томас — Томас Манн, батько Яків — Якоб Буркгардт. Головних героїв письменник часто наділяв власними рисами, а інколи й іменем, так Гаррі Галлер отримав ініціали автора, а Герміна — жіночий варіант імені Герман. Практично усі хоча б трохи значні події свого життя Гессе відображав на сторінках власних книг. Період навчання письменника в Маульбронні став основою роману «Під колесом», стосунки з дружиною Марією втілилися у «Росхальді», багато епізодів життя Гессе описані в «Германі Лаушері».

Психологізм

Великий вплив на письменника справило захоплення психоаналізом. Можливо, найяскравіше це відображено у «Деміані», де головний герой Сінклер шукає Самості, а друг Гессе, психоаналітик Йозеф Ланг, постає в образі Пісторіуса. Починаючи з цього роману, ця психологічна теорія розкривається у подальших роботах письменника. Так, у пошуках внутрішньої сутності, Сідгартга приходить до річки, а Гаррі Галлер до Магічного театру.

Близька до психоаналізу й концепція єдності протилежностей, яка проявляється в образі Галлера та в ідеї Абраксаса, божества, що поєднує в собі добро і зло. Для творчості Гессе особливо характерний прийом протиставлення людина-суспільство, головні герої вступають в конфлікт з навколишнім середовищем, як, наприклад, Галлер — бюргерство чи Ґольдмунд — монастир.

Орієнталістський вестернізм

У творчості Гессе поєднуються й такі поняття, як Захід і Схід. Витоки цього криються в біографії самого письменника, який виріс у сім'ї з глибокими християнськими традиціями, та яка ввібрала в себе також частину культури Індії. На книжковій полиці Гессе завжди поряд стояли книги Ніцше та Лао-цзи. Саме так ця єдність утілилася в Йозефі Кнехті, головному героєві Гри в бісер, філософі, який певною мірою осягнув європейську й східну мудрість.

Особливо важливе місце в творах письменника займає тема мистецтва. У «Степовому вовкові» Гессе говорить про занепад музики, що стала жертвою людського безкультур'я: на зміну Моцарту прийшов саксофоніст Пабло, який розважає публіку, що нездатна зрозуміти й оцінити високе мистецтво. У «Грі в бісер» музика постає вже певним таїнством, особливою дисципліною, складовою частиною Гри, законсервованою в межах Касталії. Про мистецтво як про призначення йдеться і в романі «Нарцис і Ґольдмунд», де головний герой намагається осягнути таїнство втілення образу в предметі.

За життя письменника звинувачували у байдужості до політики та війни, зосередженого на внутрішніх шуканнях, у той час як зовні світ мінявся й розвивався. На межі 60-70-х років Гессе стає ідолом так званої бунтівної молоді та найчитанішим європейським письменником у США та Японії.