Фролов І.Т.

Іван Тимофійович Фролов — радянський політичний діяч, головний редактор газети «Правда». Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликань (у 1987—1989 роках). Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках. Член ЦК КПРС у 1986—1991 роках. Секретар ЦК КПРС з 9 грудня 1989 по 13 липня 1990 року. Член Політбюро ЦК КПРС з 13 липня 1990 по 23 серпня 1991 року. Доктор філософських наук (1966), професор (1970), член-кореспондент АН СРСР по відділенню філософії і права (1976), академік АН СРСР (1987), академік Російської академії наук (1991).

І. Т. Фролов - спеціаліст з питань діалектичного матеріалізму та теорії пізнання, філософії природознавства, сучасного гуманізму та соціально-філософських проблем НТР. Його конкретні дослідження присвячені історії та філософії науки, глобальним проблемам сучасності, комплексному вивченню людини, соціально-етичним та гуманістичним питанням розвитку науки і техніки, філософії та історії біології та генетики, проблемам сенсу життя та смерті людини. Ним було опубліковано понад 450 робіт, багато з яких видавалися у різних країнах світу.

Як зазначав Арран Гар (Arran Gare), у 1985 році на конференції в Центрі історії та філософії науки Бостонського університету Іваном Фроловим було висловлено ідею про те, що глобальна екологічна криза може сприяти створенню мирного світопорядку. Він стверджував, що подолання глобальної екологічної кризи може стати основою об'єднання людства, припинення холодної війни та загрози ядерного знищення[8]. Згідно з Гаром, Фролов значною мірою спирався на економічні та філософські рукописи Маркса, щоб довести, що люди повинні розглядати себе не як відокремлені від природи, а як учасників природних процесів. Він також посилався на роботи Володимира Вернадського та його концепцію біосфери та ноосфери. А характеризуючи власні погляди, вказував на зв'язок з марксизмом-ленинизмом, але з опорою на ранні роботи Маркса, вважав себе близьким до «західним марксистам».

Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 1952 році редактором у видавництві Академії наук СРСР.

У 1953 році закінчив філософський факультет Московського державного університету імені Ломоносова. З 1953 по 1956 рік навчався у аспірантурі Московського державного університету імені Ломоносова.

У 1956—1962 роках — консультант, заступник завідувача відділу, відповідальний секретар редакції журналу «Вопросы философии».

Член КПРС з 1960 року.

У 1962—1965 роках — редактор-консультант, заступник відповідального секретаря журналу «Проблемы мира и социализма» (Прага, Чехословаччина).

У 1965—1968 роках — помічник секретаря ЦК КПРС з ідеології Петра Демічева.

У 1968—1977 роках — головний редактор журналу «Вопросы философии». У 1977—1979 роках — відповідальний секретар журналу «Проблемы мира и социализма».

Одночасно з 1971 року — професор філософського факультету Московського державного університету імені Ломоносова.

З 1979 року — заступник директора Всесоюзного науково-дослідного інституту системних досліджень. З 1980 року — голова Наукової ради при Президії АН СРСР з комплексної проблеми «Філософські та соціальні проблеми науки і техніки».

У 1986—1987 роках — головний редактор журналу «Коммунист». Президент Філософського товариства СРСР з 1987 року.

У 1987—1989 роках — помічник з ідеології генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова. У 1989 році — відповідальний редактор підручника «Вступ до філософії». З 1989 року — голова редакційної ради журналу «Человек».

19 жовтня 1989 — серпень 1991 року — головний редактор газети «Правда».

Одночасно, 9 грудня 1989 — 13 липня 1999 року — секретар ЦК КПРС.

З 1991 року — організатор і директор Інституту людини Російської академії наук (РАН).

З 1992 року — співголова Російського національного комітету з біоетики РАН. У 1993 році — голова оргкомітету з підготовки та проведення XIX Всесвітнього філософського конгресу в Москві. З 1993 року — член виконкому Міжнародної федерації філософських товариств.

Автор понад 350 наукових робіт з питань філософії.

Помер в Китайській Народній Республіці під час службового відрядження. Похований на Троєкурівському цвинтарі Москви.