Переклади українською

  • Легенда про святого Юліана Милосердного. З фр. пер. В. Сава. Львів, 1891.
  • Іродіяда. Переклав з фр. Михайло Грушевський. Львів, 1902.
  • Щире серце. Пер. з фр. Надія Кибальчич. Чернівці, 1914.
  • Легенда про св. Юліана Милосердного. З фр. пер. Надія Кибальчич. Чернівці, «Наука і розвага», 35с., 1914.
  • Салямбо. У 3 томах. Переклав Борис Чорний. Київ-Відень-Львів, «Чайка», 1924.
  • Ґюстав Фльобер. Твори в двох томах. — Книгоспілка, 1930.
  • Том 1: Мадам Боварі (пер. Оксана Бублик-Гордон)
  • Том 2: Салямбо (пер. Максим Рильський)
  • Мадам Боварі. Переклав з фр. Микола Лукаш. Київ, Держлітвидав, 1955.
  • Проста душа. Переклав з фр. Михайло Гайдай. Київ, Держлітвидав, 1959.
  • Мадам Боварі. Переклав з фр. Микола Лукаш. Київ, Держлітвидав, 1961.
  • Саламбо. пер. з. фр. Дмитро Паламарчук. — Київ: Дніпро, 1973 . — 262 с.
  • Твори в двох томах. — Дніпро, 1987.
    • Том 1: Мадам Боварі (пер. Микола Лукаш); Саламбо (пер. Дмитро Паламарчук)
    • Том 2: Виховання почуттів (пер. Дмитро Паламарчук); Спокуса святого Антонія (пер. Ірина Сидоренко); Проста Душа (пер. Михайло Гайдай); Іродіада (пер. Ярема Кравець); Лексикон прописних істин (пер. Михайло Гайдай).

Флобер Г

Гюстав Флобер (фр. Gustave Flaubert) — французький письменник. Автор романів «Пані Боварі» (1856) та «Саламбо» (1862). Флобер вплинув на літературу, привівши за собою до неї низку талановитих авторів, одним з яких був Гі де Мопассан.

Флобер хотів бути письменником з дитинства. У дев'ять років він перераховував романи, які хотів написати. Вів щоденник, у якому проявляється його критичне ставлення до суспільства, зокрема його саркастичний опис візиту короля.

У ранньому періоді 1830—1840 років знаходиться у полоні «несамовитого романтизму». Написав такі твори «Танок смерті», «Мрії в пеклі», «Записки безумця». У вересні 1849 року Флобер закінчив першу версію роману «Спокуса Святого Антонія». Він читав роман вголос Луісу Буйє та Максиму дю Кану впродовж чотирьох днів, не дозволяючи їм переривати читання чи висловлювати свої думки, зауваження тощо. Наприкінці читання друзі порадили письменникові спалити рукопис у вогнищі й запропонували йому зосередитись на картинах повсякденного життя, а не на напівфантастичних постатях.

Після цієї першої спроби відбулась його найважливіша подорож: майже дворічна (жовтень 1849—літо 1851рр) поїздка на південь і схід. Тут він замислив роман, який став його дебютом і скандальним успіхом — «Мадам Боварі». Роман, написаний за 5 років, був виданий кількома випусками у «Рев'ю де Парі» 1856 року. Уряд жорстко розкритикував і письменника, і видавця, звинувачуючи їх в аморальності. Звинувачення лунали ще понад рік, проте і Флобер, і видавець врешті були виправдані. Коли ж «Мадам Боварі» було видано книгою, читач її зустрів на подив дуже тепло.

У 1858 році Флобер здійснив подорож до Карфагена, щоб зібрати достатньо матеріалів для наступного роману «Саламбо». Роман був закінчений у 1862 році після 4 років роботи. Наступна робота «Виховання почуттів» — це спроба автора змалювати власне дитинство, яка тривала 7 років. Зокрема, у романі описано європейські події 1848 року. Він став останнім романом письменника і був виданий 1869 року.

Флобер написав драму «Претендент», щоправда, вона не мала успіху, та опублікував перероблену версію «Спокуси Святого Антонія» 1857 року. У 1877 році Флобер опублікував у журналах повісті «Просте серце», «Іродіада» та «Легенда про Святого Юліана Милостивого», написані у перервах між роботою над романом «Бувар та Пекюше», який залишився незакінченим.

Блискучий стиліст, що багато років відшліфовував свою майстерність, Флобер дуже сильно вплинув на літературу загалом, привів у літературу низку талановитих авторів, серед яких був і Гі де Мопассан.

Твори

Пані Боварі

«Мадам Боварі» — це роман Гюстава Флобера про життя жінки, дружини лікаря Шарля Боварі Емми Боварі, яка мала позашлюбний зв'язок і намагалась жити поза межами свого статку аби уникнути заяложеності та нікчемності життя у провінції. Хоча основний сюжет твору досить простий, навіть архетиповий, справжня майстерність роману полягає в його деталях та прихованих стилях. Флобер був відомий як майстерний перфекціоніст щодо свого письма, та завжди стверджував, що його мета — це знайти «le mot juste» (фр. слушне слово). Особливістю твору є трактування фабульної основи сюжету. Він вважав, що немає сюжетів гарних і поганих, а все залежить від його розробки, глибини проникнення в предмет і досконалості його художнього вираження.

Перший роман Флобера має підзаголовок «Етюд провінційних звичаїв», в українському виданні перекладений Лукашем як «Побут провінції».

Роман, який з'явився у часописі «La Revue de Paris» між 1 жовтнем та 15 груднем 1856 року, читачі зустріли звинуваченнями автора у непристойності твору. У січні 1857 року відбувся горезвісний суд, на якому автора було виправдано 7 лютого того ж року. Після цього роман став бестселером, коли його видали книжкою у травні 1857 р. Тепер твір вважається не тільки взірцем реалізму, але й одним із найвпливовіших творів, що коли-небудь були створені.

У 2007 році було проведено опитування щодо довершеності творів сучасних авторів, результати якого наведені у виданні «The Top Ten». Роман «Мадам Боварі» було визнано другим найвидатнішим після роману Льва Толстого «Анна Кареніна» твором сучасності.

Саламбо

«Саламбо» — це історичний роман Гюстава Флобера, який з'явився у 1862 році. У ньому переплелись реальні та вигадані події. Дія роману відбувається напередодні повстання найманців проти Карфагену у ІІІ-му столітті до н. е. Роман мав успіх серед французьких читачів, вплинув навіть на модні тенденції в одязі.

Виховання почуттів

Наливайко Д. С. відзначає, що назва «Виховання почуттів» є калькою з російської, тоді як правильніше називати твір «Почуттєве виховання» чи «Сентиментальне виховання».[3] Вийшов 1869 року і був поверненням до «буржуазної сучасності», але відсунутою у 30-40 роки XIX ст. в часи юності письменника.

Книги Ґюстава Фльобера