Романи

  • Ім'я рози (італ. Il nome della rosa, 1980)
  • Маятник Фуко (італ. Il pendolo di Foucault, 1988)
  • Острів напередодні (італ. L'isola del giorno prima, 1994)
  • Бавдоліно (італ. Baudolino, 2000)
  • Таємниче полум'я цариці Лоани (італ. La misteriosa fiamma della regina Loana, 2004)
  • Празький цвинтар (італ. Il Cimitero di Praga, 2010)
  • Номер нуль (італ. Numero Zero, 2015)

Наукові та публіцистичні твори

  • Естетика Томи Аквінського (італ. Il problema estetico in San Tommaso, 1956)
  • Розвиток середньовічної естетики (італ. Sviluppo dell'estetica medievale, 1959)
  • Відкритий твір (італ. Opera aperta, 1962)
  • Мінімалістичний щоденник (італ. Diario Minimo, 1963)
  • Налякані та згуртовані (Апокаліпсис відкладається) (італ. Apocalittici e integrati, 1964)
  • Поетика Джеймса Джойса (італ. Le poetiche di Joyce, 1965)
  • Відсутність структури (італ. La Struttura Assente, 1968)
  • Для домашнього вжитку (Віра в підробки: Подорожі гіперреальністю) (італ. Il costume di casa, 1973)
  • Загальна теорія семіотики (італ. Trattato di semiotica generale, 1975)
  • Супермен із юрби (італ. Il Superuomo di massa, 1976)
  • Від імперської периферії (італ. Dalla periferia dell'impero, 1977)
  • Читач у грі (лат. Lector in fabula, 1979)
  • Роль читача: Відкриття у семіотиці текстів (англ. The Role of the Reader: Explorations in the Semiotics of Texts, 1979)
  • Сім років бажання (італ. Sette anni di desiderio, 1983)
  • Післямова до Імені Рози (італ. Postille al nome della rosa, 1983)
  • Семіотика та філософія мови (італ. Semiotica e filosofia del linguaggio, 1984)
  • З бібліотеки (лат. De Bibliotheca, 1986)
  • Межі тлумачення (італ. I limiti dell'interpretazione, 1990)
  • Пошуки досконалої мови в європейській культурі (італ. La ricerca della lingua perfetta nella cultura europea, 1993)
  • Шість прогулянок літературним лісом (англ. Six Walks in the Fictional Woods, 1994)
  • Ур-фашизм (1995) // Historians.in.ua
  • Зустріч (італ. Incontro, 1996)
  • П'ять есе на тему моралі (італ. Cinque scritti morali, 1997)
  • Кант і качконіс (Есеї про мову та сприйняття) (італ. Kant e l'ornitorinco, 1997)
  • Випадкові відкриття або Мовне божевілля (англ. Serendipities: Language and Lunacy, 1998)
  • Другий мінімалістичний щоденник (італ. Il secondo diario minimo, 1994)
  • Досвід у перекладі (англ. Experiences in Translation, 2000)
  • Про літературу (лат. Sulla letteratura, 2002)
  • Миша чи щур?: Переклад як порозуміння (англ. Mouse or Rat?: Translation as negotiation, 2003)
  • Поступ краба: Запеклі війни й медіа-популізм (італ. A passo di gambero. Guerre calde e populismo mediatico, 2006)
  • Історія потворності (італ. Storia della bruttezza, 2007)
  • З дерева — у лабіринт: історичні дослідження про знаки та інтерпретації (італ. Dall'albero al labirinto: studi storici sul segno e l'interpretazione, 2007)
  • Нескінченність списків (англ. The Infinity of Lists, 2009)
  • Привид (Маркса) блукає в умовах глобалізації (2015) // Спільне.
  • Pape Satàn Aleppe: хроніки плинного суспільства (італ. Pape Satàn Aleppe. Cronache di una società liquida, 2016)

Книги для дітей

  • Спільно з художником Еудженіо Кармі (Eugenio Carmi) (укр. переклад — Три оповідки. (Бомба і генерал. Три космонавти. Гном з планети Ґну.) — К.: Лаурус, 2013; переклад Мар'яни Прокопович)
  • Бомба і генерал (італ. La bomba e il generale, 1966)
  • Три космонавти (італ. I tre cosmonauti, 1966)
  • Ґном з планети Ґну (італ. Gli gnomi di Gnu, 1992)

Співавторство

  • Переклад і надпереклад (англ. Interpretation and Overinterpretation, 1992; спільно з Р. Ротрі (R. Rorty), Дж. Куллером (J. Culler), К. Брук-Роуз (C. Brooke-Rose), під редакцією С. Колліні (S. Collini))
  • Хто не вірить, що вони вірять? (Віра чи безвір'я?) (італ. In cosa crede chi non crede? (діалог з Карло Марія Мартіні (Carlo Maria Martini)), 1996)
  • Історія краси (італ. Storia della bellezza, 2004; спільно з Джіроламо де Мікеле (Girolamo de Michele))
  • Не сподівайтеся позбутися книжок (діалог з Жаном-Клодом Кар'єром). Український переклад: Л.: Видавництво Старого Лева, 2015

Переклади українською

  • Еко У. Маятник Фуко. — Львів: Літопис, 1998. — 752 с. (переклад Мар'яни Прокопович)
  • Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів. — Львів: Літопис, 2004. — 652 с. (переклад Мар'яни Гірняк)
  • Еко У. Ім'я рози. — Х.: Фоліо, 2006. — 576 с. (переклад Мар'яни Прокопович)
  • Еко У. Як написати дипломну роботу: Гуманітарні науки. — Тернопіль: Мандрівець, 2007. — 224 с. (переклад Олександра Глотова)
  • Еко У. Бавдоліно. — Х.: Фоліо, 2009. — 444 с. (переклад Мар'яни Прокопович)
  • Еко У. Празький цвинтар. — Х.: Фоліо, 2011. — 634 с. (переклад Юлії Григоренко)
  • Еко У. Таємниче полум'я цариці Лоани. — Х.: Фоліо, 2012. – 412 с. (переклад Юлії Григоренко)
  • Еко У. та Кармі Е. Три оповідки. (Бомба і генерал. Три космонавти. Гном з планети Ґну.) — К.: Лаурус, 2013. (переклад Мар'яни Прокопович)
  • Еко У. Номер нуль. — Х.: Фоліо, 2015. — 192 с. (переклад Юлії Григоренко)
  • Умберто Еко, Жан-Клод Кар'єр. Не сподівайтеся позбутися книжок. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 256 с. (Переклад з французької Ірини Славінської)
  • Еко У. Острів напередодні. — Х.: Фоліо, 2016. — 412 с. (переклад Юлії Григоренко)

Эко У

Умберто Еко (італ. Umberto Eco) — італійський письменник, філософ, лінгвіст, літературний критик, спеціаліст із семіотики і медієвіст.

Як науковець є найбільш відомим спеціалістом нашого часу з історії середньовічної Європи. Також є філософом, хоча цим менш відомий.

Написав понад два десятки наукових праць із семіотики, лінгвістики, теорії літератури, теорії культури, естетики та моралі. Однак світову славу Умбертові Еко принесла не його наукова діяльність, а літературна. Хоча у тканину оповіді кожного роману залучені знання, здобуті ним зі своїх наукових досліджень.

Літературну діяльність розпочав 1980 року написанням філософсько-детективного роману «Ім'я троянди». Цей роман досі залишається його найпопулярнішим твором. Роман «Ім'я рози» (1980) став першою і надзвичайно вдалою пробою пера письменника, що не втрачає своєї популярності й по сьогоднішній день, причому високу оцінку він здобув як у прискіпливих літературних критиків, так і у масового читача.

Приступаючи до аналізу роману, варто звернути увагу на його жанрову своєрідність (в цих та багатьох інших питаннях, що стосуються поетики роману, вчитель повинен звернутися до спроби автоінтерпретації під назвою «Зауваження на полях „Імені троянди“», якою Еко супроводжує свій роман).

Інші відомі романи: «Маятник Фуко» (1988), «Острів напередодні» (1994), «Бавдоліно» (2000), «Таємниче полум'я цариці Лоани» (2004) і «Празький цвинтар» (італ. Il Cimitero di Praga, 2010).

Книги Умберто Еко