Доде А

Альфонс Доде (фр. Alphonse Daudet) — французький романіст і драматург, автор яскравих оповідань з життя Провансу, творець знакового образу романтика і хвалька Тартарена з Тараскона.

Народився у сім'ї власника невеликої фабрики шовкових тканин Вінсена Доде (1806—1875). У 1848 році батько збанкрутував, фабрику продали і сім'я переїхала в Ліон. Не маючи матеріальної можливості отримати вищу освіту, по закінченні середньої школи вступив на посаду помічника вчителя провінційного коледжу, але незабаром залишив це заняття і у віці сімнадцяти років разом зі старшим братом Ернестом переїхав до Парижа, щоб заробляти собі на життя журналістською працею. Цей період життя описаний в автобіографічному романі «Малюк» (Le Petit Chose, 1868).

З 1859 року почав співпрацювати з кількома газетами як репортер і театральний критик. У 1860 році був представлений герцогу де Морні, який займав пост президента Законодавчого корпусу Другої Імперії. У нього Доде отримав посаду одного з секретарів, що не завадило Альфонсу займатися журналістською і літературною діяльністю. На службі у де Морні Доде провів майже п'ять років, до самої смерті герцога в 1865 році.

У 1867 році молодий письменник одружився з Жюлі Аляр і став жити виключно літературною працею. У них було 3 дітей: Леон (1867—1942), Люсьєн (1878—1946), дочка Едме (1886—1937).

У період 1866-1868-х років регулярно друкувався в газетах з оригінальними ліричними новелами про природу і людей Провансу. В 1968 році окремою книгою вийшов з публікації текст першого роману «Малюк». В 1869 році раніше опубліковані новели вийшли окремою книгою «Листи з мого млина». Ці два твори принесли Доде славу і гроші.

З грудня 1869 року по березень 1870 року в газетах друкувався роман «Незвичайні пригоди Тартарена з Тараскона», який вийшов окремою книгою в 1872 році.

До 30 років Альфонс Доде став одним з найзнаменитіших французьких письменників, зблизився з колом провідних літераторів країни, подружився з Флобером, Золя, братами Гонкур і Тургенєвим, які того часу жили в Парижі.

Вихід у світ романів «Фромон молодший і Ріслер старший» (1874) і «Джек» (1876) викликав нову хвилю популярності.

Головні твори письменника, які принесли йому світову популярність, були написані протягом одного десятиліття (1866—1876), в наступні понад 20 років Доде майже щороку випускав по роману, більшість з яких хоча і не піднімалася до рівня його перших книг, але мала високі художні якості, що дозволяли відносити його до першої «п'ятірки» найбільших письменників Франції кінця XIX століття.