Булгаков М.О.

Михайло Опанасович Булгаков (рос. Михаил Афанасьевич Булгаков; 3 (15) травня 1891, Київ, Російська імперія — 10 березня 1940, Москва, РРФСР, СРСР) — російський письменник, драматург, лібретист, театральний режисер, актор і лікар. Автор романів та п'єс. Член Всеросійського союзу письменників (1923–1929) та спілки письменників СРСР (1934–1940). Серед найвизначніших творів Булгакова: «Майстер і Маргарита», «Собаче серце», «Біла гвардія», «Іван Васильович» основа фільму «Іван Васильович змінює професію»). 

У своїй творчості Булгаков неодноразово зображав автобіографічні елементи. Зокрема, свою матір, Варвару Михайлівну, Михайло Опанасович зобразив у романі „Белая гвардия“. Будинок, де жили Булгакови, на Андріївському узвозі № 13, він описав у романі «Дни Турбиных». Деякі літературознавці зазначають, що Булгаков, коли писав роман „Майстер і Маргарита“, образ Воланда узяв з ролі Мефістофеля у виконанні Федора Шаляпіна, виступи якого він бачив у київських театрах. А образом Маргарити стала третя дружина письменника — Олена Сергіївна.

Період, коли майбутній письменник займався медициною, він описав в образах персонажу повісті Фатальні яйця, професора Пєрсікова та Пилипа Пилиповича у повісті „Собачье сердце“.[8] Вже у період роботи у „російській глубинці“, у Вязьмі, де він працював завідувачем інфекційного та венерологічного відділення міської земської лікарні, Булгаков зобразив свого персонажа у циклі оповідань „Записки юного врача“. Головний герой був протеже самого Михайла Опанасовича — чесного лікаря, який рятував хворих у безнадійних ситуаціях.

Після переїзду у Москву Булгакови зблизилися зі знайомими Земських — Вірою Федорівною й Іваном Павловичем Крєшковим. Останні мешкали на Патріарших прудах[en], на вулиці Малій Бронній, № 32, де разом із родиною Булгакових проводили спіритичні сеанси.

Вважають, що у деяких своїх „містичних“ творах Михайло Булгаков використовував, як літературні джерела: оперу „Фауст“, написану Шарлем Ґуно, містичну прозу Олексія Толстого, а також філософську прозу Анатоля Франса. Булгаков також і сам стверджував, що орієнтувався на творчість Герберта Веллса. Фантастичні ідеї останнього він використав у повістях „Роковые яйца“ та „Собачье сердце“, а також у п'єсі «Адам и Ева». Письменник також використовував образи творчості Жюля Верна, Редьярда Кіплінга, Андрія Бєлого, Йоганна Вольфганга фон Гете, Федіра Достоєвського та Чарльза Метьюріна. Можливо, найбільше значення у літературі Булгакова відіграв Микола Гоголь.