Бальзак О

Оноре де Бальзак (фр. Honoré de Balzac; 20 травня 1799 — 18 серпня 1850) — французький письменник і драматург. Серію романів «Людська комедія», яка зображає панораму післянаполеонової Франції, вважається його головним твором.

Завдяки його завзятим спостереженням за деталями та за невикривлене висвітлення суспільства, Бальзака вважають одним із засновників реалізму в європейській літературі[en]. Він відомий за створення багатогранних персонажів, найменші з яких усе одно є складними, морально неоднозначними та цілковито людяними. Неживі об'єкти в його творах теж наділені характером, наприклад, часто описуваний ним Париж набуває людських властивостей. Його творами надихалися багато відомих письменників як-от Еміль Золя, Чарльз Дікенс, Гюстав Флобер, Джек Керуак, Куросава Акіра та Генрі Джеймс, так і філософів як-от Фрідріх Енгельс. Багато творів Бальзака екранізували, і вони продовжують надихати нових письменників.

Бальзак був хворобливим упродовж усього свого життя, що могло бути спричиненим його напруженим робочим графіком. Його стосунки з родиною були завжди натягнутими через фінансові проблеми та особисті непорозуміння. 1850 року Бальзак одружився з Евеліною Ганською, польською поміщицею українського походження та коханням усього його життя.

Кінець 1820-х і початок 1830-х років, коли Бальзак увійшов в літературу, був періодом найбільшого розквіту творчості романтизму у французькій літературі. Великий роман в європейській літературі до приходу Бальзака мав два основні жанри: роман особистості — авантюрного героя (наприклад, Робінзона Крузо) або самотнього героя («Страждання молодого Вертера» В. Гете) та історичний роман (Вальтер Скотт).

Бальзак відходить і від роману особистості, і від історичного роману Вальтера Скотта. Він прагне показати «індивідуалізований тип». У центрі його творчої уваги, на думку ряду радянських літературознавців, знаходиться не героїчна або видатна особистість, а сучасне буржуазне суспільство, Франція Липневої монархії.

«Етюди про звичаї» розгортають картину Франції, малюють життя всіх станів, всі громадські стани, всі соціальні інституції. Їх лейтмотив — перемога фінансової буржуазії над земельною і родовою аристократією, посилення ролі і престижу багатства, і пов'язане з цим ослаблення або зникнення багатьох традиційних етичних і моральних принципів.